У самому серці Поділля, подалі від жвавих автомагістралей і туристичних маршрутів, розташувався невеликий, але багатий на історію Шаргород. Це містечко, що виникло понад чотири століття тому, свого часу було єврейським культурним осередком і зберегло сліди цієї спадщини донині. Розміщене воно біля молдовського кордону, на березі спокійної річечки Мурашки — притоки величного Дністра.
Шаргород заснував у 1585 році Ян Замойський — коронний канцлер Речі Посполитої, на зразок свого рідного міста Замостя, побудованого за проєктами італійських архітекторів. Саме тому у збереженій синагозі, зведеній у 1589 році, можна відчути ренесансний дух — вона вважається найдавнішою в Україні.
Назву містечко отримало на честь Флоріана Шарого — легендарного родоначальника династії Замойських. Вже через кілька років після заснування, у 1588-му, Шаргород отримав Магдебурзьке право. Однак його доля була неспокійною: він переходив із рук у руки між Туреччиною, Польщею та Російською імперією, тимчасово входив до складу Османської імперії (1672–1699), де навіть здобув неофіційну назву «маленький Стамбул».
Протягом століть Шаргород не мав великого політичного значення і належав до категорії «містечок» — населених пунктів, що стояли на межі між селом і містом. Проте саме це дало змогу єврейській громаді активно розвиватися, адже селитися в містах чи селах їм було заборонено. До початку Другої світової війни євреї становили більшість населення Шаргорода — понад 60%.
Під час війни місто опинилося під румунською окупацією, і хоча тут було створено гетто, воно не було повністю знищене — частина його мешканців пережила Голокост. Після війни майже всі виїхали, і сьогодні чисельність єврейської громади в місті ледь сягає кількох десятків осіб.
Найзручніше доїхати маршрутками із Жмеринки, яка є важливим залізничним вузлом. Від Вінниці відстань складає близько 85 км, переважно через ту ж Жмеринку. Для автомобілістів — зручний з’їзд із траси М-21
Попри витягнуту форму (близько 6 км з півночі на південь), усі історичні та культурні пам’ятки зосереджені компактно. Міського транспорту тут немає — достатньо пройтися пішки.
У місцевому музеї образотворчого мистецтва можна побачити роботи художників XX століття, а також гобелен з видами Шаргорода. Торгівля зосереджена поблизу автовокзалу — маленькі магазини продають усе необхідне, супермаркетів немає.
Громадське харчування працює нестабільно. У центрі є кав’ярня Filicori та кафе кавказької кухні, але на випадок закритих дверей краще мати план Б — Жмеринка поруч.