Зміст:
- Опис
- Перша зупинка: Пилат засуджує Ісуса Христа.
- Друга зупинка: Ісус бере на себе Хрест.
- Третя зупинка: Ісус падає під Хрестом перший раз.
- Зупинка четверта: Ісус зустрічає Свою Матір
- Зупинка п’ята: Симон Кириней допомагає Ісусу нести Хрест.
- Зупинка шоста: Вероніка витирає Ісусу обличчя.
- Зупинка сьома: Ісус вдруге падає під Хрестом.
- Зупинка восьма: жінки плачуть над страждаючим Ісусом.
- Зупинка дев’ята: Ісус втретє падає під Хрестом.
- Зупинка десята: з Ісуса здерто одяг.
- Зупинка одинадцята: Ісус прибитий до Хреста.
- Зупинка дванадцята: Ісус вмирає на Хресті.
- Зупинка тринадцята: Ісус знятий з Хреста.
- Зупинка чотирнадцята: Тіло Ісуса вкладають до гробу.
- Хресна дорога на мапі.
Хресна дорога в Шаргороді – це унікальна пам’ятка на теренах не тільки України, а й всієї Східної Європи. Ініціатором цього проекту стали отець Геркулян Мальчук, отець Рафаїл Маковський та нинішній голова Шаргородської ОТГ Володимир Барецький.
У 2007 році група меценатів вирішили розпочати спорудження каплиць, що символізують шлях Ісуса Христа на Голгофу. У 2008 році цей проект отримав папське благословення, яке разом із символічною мармуровою дошкою – наріжним каменем привіз з Риму посол Ватикану в Україні Апостольський нунцій архієпископ Іван Юркович.
Покійний отець Геркулян Мальчук так писав про Хресну Дорогу в Шаргороді: “Хресна Дорога – це одна із західних практик Богослужіння, в основу якого покладаються спогади віруючих про шлях Ісуса Христа на Голгофу. Хресна дорога представляє собою послідовність молитовних роздумів про різні етапи Страждань Ісуса Христа відомих з Євангелія, Його смерть і погребіння. Як правило, при звершенні Богослужіння віруючі слідують по окресленому шляху, зупиняючись при цьому для кожного наступного молитовного роздуму; такі зупинки називаються стояннями, звідси й друга назва Богослужіння – Хресні Стояння.
У ХІІ – ХІV століттях в Єрусалимі постав звичай слідування паломників по так званому священному шляху, котрий, як вважалося, відповідав шляху Христа на Голгофу. З середини ХІV століття, коли опіку над святими місцями в Єрусалимі було поручено францисканцям, утвердився звичай здійснювати стояння в окремих місцях цього паломницького маршруту (дім Пілата; місце, де Ісус зустрів свою матір;де Він звернувся до Єрусалимських жінок; де спіткав Симона киринеянина; де жовніри кидали жереб на Його одежу; де Він був розп’ятий і Гріб Господній); при цьому можна було отримати індульгенцію ( грамота про відпущення гріхів) , приурочену до кожного з Стоянь.
В ХV – XVI століттях в різних регіонах Європи, наслідуючи цей звичай, виникла традиція серійно зображати сцени Страстей Христа. Зображення могли бути скульптурними, рельєфними або живописними і розташовувались на відкритому просторі чи в каплицях. Виникали також місця особливого вшанування Страстей Господніх – Кальварії (лат. Calvaria – Голгофа), котрі, як правило, розташовувались на узвишшях, що послуговували місцями для звершення процесій Хресної Дороги.
Сьогодні Хресна Дорога – це одна з найбільш заохочувальних практик благочестя. Їй приділяється особлива увага, оскільки вона не лише вказує, але передусім сприяє різноманітним проявам християнської духовності, серед котрих “розуміння життя, як шляху, який належить пройти; досвідчення тайни Христа, як переходу з полону земного життя до небесної вітчизни; прагнення глибше з’єднатися зі Стражданнями Христа; вимога наслідування Христа, котре для учня полягає в тому, щоб йти за Вчителем, несучи з дня на день свій власний хрест”.
На сьогоднішній день всі 14 капличок збудовані. Кожна капличка неповторна та унікальна, бо їх будують окрема сім’я, родина чи група осіб. Це, насамперед, Дорога жертви кожної людини, котра прийшла на молитву сюди, аби випросити Божу благодать для себе і своїх рідних. Йдучи Хресною дорогою, зупиняючись біля кожної каплички, мимоволі пропускаєш через своє серце і душу всі ті страждання, які довелось перенести Ісусові заради нас, людей.
26 травня 2017 року парафіяльний храм Святого Флоріана та Хресна Дорога, довжиною в три кілометри, була урочисто проголошена Санктуарієм Страстей Господніх. Це стало знаменною подією і зібрало кілька тисяч паломників з понад 70 округ. Про те, що справді Святе місце, свідчать цікаві факти. Під час будівництва Другої зупинки “Ісус бере на плечі Хрест” було пошкоджено електричний кабель з напругою в 10000 вольт. Екскаватор копав фундамент і зачепив. Але нічого не сталося, ніяких пошкоджень, ніхто не постраждав. Це було диво, бо в іншому випадку наслідки були б катастрофічні. І ще був випадок: при будівництві Дванадцятої каплиці з висоти 9 метрів з будівельних риштувань зірвався чоловік, але він не постраждав. Все, Слава Богу, обійшлося. А одного разу, під час чергового Богослужіння, коли дощ і грім супроводжував людей під час молитви, в один з Хрестів вдарила блискавка. Це сталося біля Десятої зупинки.
Перша зупинка: Пилат засуджує Ісуса Христа
Починається Хресна Дорога біля костелу Святого Флоріана з першої зупинки: Пилат засуджує Ісуса Христа.
Засудивши Ісуса Христа на смерть, первосвященники, за римським законом, самі не мали права виконати присуд, тому в п’ятницю вранці вони привели Його до правителя Юдеї – Пілата. Пілат не знайшов у ньому жодної провини й хотів відпустити, але народ, піжд’юджений первосвященниками, жадав Його смерті. Тому щоб заспокоїти натовп, Пілат віддає Його на тортури. Пілат злякався доносів юдейських на нього цареві. Це був чисто людський страх, але він довів Пілата до страшного гріха.
Вояки зняли з Ісуса одежу, прив’язали до стовпа й били Його. Для більшої розваги накинули на Нього коротку червону одежу без рукавів, що звалася багряницею. З терну сплели вінок і поклали Йому на голову, в руку дали палицю, якою ж потім і били Його по голові. Та навіть вже скривавленого Ісуса натовп не бажав милувати. “Розіпни Його!” – кричали в народі. І Пілат здав Його на розп’яття. Це Стояння говорить нам про те, щоб ми завжди жили по правді, по совісті, по честі.
“Господи, навчи мене приймати несправедливість і не відповідати злом на зло”.
Друга зупинка: Ісус бере на себе Хрест
Вояки поклали на плечі Ісусові важкий великий хрест. Він з готовністю взяв собі його на плечі і терпляче поніс. Зі всіх боків на Нього сипалися штурхани та удари. Але Він мовчки їх зносить.
Будь яке терпіння – це також хрест. Кожному з нас даються в житті якісь випробування, страждання, біль, хвороби і багато чого іншого. Це Стояння закликає нас до віри і терпіння разом із Ісусом. Тоді воно нас рятує, витягує з темряви і направляє до світла. В нещастях християнин повинен пригадати цей Хрест Ісуса, Його страждання і постаратися терпеливо зносити все без нарікань.
“Допоможи мені нести мій хрест терпеливо і з любов’ю”.
Третя зупинка: Ісус падає під Хрестом перший раз
Важкий дерев’яний хрест є непосильною ношею для зраненого Ісуса. Та натовп безжальний. Він продовжує бити, штовхати, знущатися над стікаючим кров’ю Ісусом. Але з Його вуст не лунає ані стогону, ані слова скарги. Ісус все зносить мовчки. Недавно сильний і могутній, від слова якого переставали віяти вітри і втихомирювалися морські бурі, який піднімав на ноги калік і оживляв мертвих. А зараз Він падає в дорожню пилюку. Чому так? Гріхи людей це зробили, це вони стали такою важкою ношею. Але ті люди, які кидали в Нього камінням, не розуміли цього. Та і сьогодні людство не перестає грішити, вбивати, знущатися, нарікати навіть на найменшу кривду.
“Підніми мене, коли я падаю через слабкість і гріх”.
Зупинка четверта: Ісус зустрічає Свою Матір
Весь кривавий шлях, що долає Ісус з хрестом на плечах, Його супроводжує Марія. Вона іде за Ним, дивиться, як Його б’ють та штовхають, як Він падає на землю, як піднімається з останніх сил, бере той важкий хрест і знову продовжує йти далі. І коли Марія змогла зі сльозами на очах підійти до Сина, Він зупиняється і дивиться на неї. Ці слова звучать не з вуст Його, а з самого серця Ісуса: “Ненько, я йду, щоб виконати волю мого Отця – принести Себе в жертву для спасіння світу!” Який же біль відчуває материнське серце? Він гострим ножем проникає всередину і виривається звідти криком: “Слухайте, душі невдячні! Що мій Син учинив вам злого?” Та натовп не чує голосу Пресвятої Діви.
“Маріє, навчи мене бути вірним Богові в усіх випробуваннях”.
Зупинка п’ята: Симон Кириней допомагає Ісусу нести Хрест
Весь кривавий шлях, що долає Ісус з хрестом на плечах, Його супроводжує Марія. Вона іде за Ним, дивиться, як Його б’ють та штовхають, як Він падає на землю, як піднімається з останніх сил, бере той важкий хрест і знову продовжує йти далі. І коли Марія змогла зі сльозами на очах підійти до Сина, Він зупиняється і дивиться на неї. Ці слова звучать не з вуст Його, а з самого серця Ісуса: “Ненько, я йду, щоб виконати волю мого Отця – принести Себе в жертву для спасіння світу!” Який же біль відчуває материнське серце? Він гострим ножем проникає всередину і виривається звідти криком: “Слухайте, душі невдячні! Що мій Син учинив вам злого?” Та натовп не чує голосу Пресвятої Діви.
“Маріє, навчи мене бути вірним Богові в усіх випробуваннях”.
Зупинка шоста: Вероніка витирає Ісусу обличчя
Важка ноша, довга дорога, біль і кров із ран, пилюка з дороги… Лице і тіло Ісуса пошматоване побоями. Дівчина на ім’я Вероніка не може спокійно дивитися на таке знущання й приниження Того, Хто ще зовсім недавно зцілював і воскрешав людей, проповідував і втішав. Вона підійшла до Ісуса і своєю хусточкою витерла обличчя Ісуса, раніше таке ніжне, миле, красиве. Цим своїм вчинком вона привертає увагу до обличчя Ісуса: зараз воно забруднене не дорожньою пилюкою і кров’ю, а гріхами людей. Але коли Вероніка обтерла лик Ісуса, то була дуже здивована. Бо на тій хустині відбилося обличчя Ісуса Христа.
“Ісусе, допоможи мені бачити Тебе в обличчі кожної людини”.
Зупинка сьома: Ісус вдруге падає під Хрестом
Непосильний і важкий хрест давив Ісуса до землі. І хоч Він терпляче і з покорою ніс його, все ж таки Ісус впав вдруге. Знесилений, побитий, брудний від дорожнього пилу та плювків натовпу, закривавлений. Але Він одразу ж встає і піднімає свою ношу і несе далі. Цим Він навчає нас, що й після падіння ми завжди повинні вставати і йти далі, і хоч як би не хотіли, але немає людини, яка б ніколи не спотикалася і не падала. Падіння – це символ гріха, чим швидше ми піднімемось, визнаємо його, тим швидше очистимо душу.
“Дай мені сили вставати після кожного падіння”.
Зупинка восьма: Жінки плачуть над страждаючим Ісусом
Христа проводжало чимало людей по дорозі на Голгофу. Не всі знущалися над Ним. Були й такі, які стали побожними. Вони гірко плакали над тим, як знущаються над Ісусом, як Його катують і б’ють. Та коли це побачив сам Ісус, Він обернувся до них і промовив: “Не плачте за Мною, плачте за собою та дітьми вашими”. Ісус приймає їхнє співчуття, але нагадує нам про виховання дітей наших у побожності, любові до Бога.
“Господи, навчи мене співчувати і підтримувати тих, хто страждає”.
Зупинка дев’ята: Ісус втретє падає під Хрестом
Сили майже полишають Ісуса. Під важким тягарем величезного дерев’яного хреста Він падає втретє. Та натовп навіть не думає про милість і прощення. Вояки б’ють, штовхають, шарпають і змушують вставати і йти далі. Він підводиться з останніх сил, похитується від знемоги, знову завдає собі хреста і йде далі дорогою назустріч своїй смерті. Цей третій випадок падіння Ісуса нагадує нам про те, щоб ми ніколи не засуджували тих, хто спотикається і падає. Навпаки, треба вчитися подати руку тим, хто цього потребує. Бо ж ніхто не знає, що в майбутньому чекає будь-кого з нас.
“Допоможи мені не зневірюватися навіть у найважчі моменти”.
Зупинка десята: З Ісуса здерто одяг
Та кати видумали ще одне випробування для стікаючого кров’ю Ісуса. Вони вирішили забрати Його одежу собі. “Тоді вояки взяли Його одіж та зробили чотири частини, по одній кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лиш увесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: “Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде”(Іоанн 19:23-24)
І коли вояки його роздягнули, то Ісус мовчки стояв і дивився на своїх мучителів і вбивць. Він дивився і на нещасний Єрусалим, котрий відрікся від Нього і засудив Його на смерть. Що це означає? Люди не просто скинули одежі з Ісуса. Вони цим самим зняли з себе Божу ласку і гідність дітей Божих. А скільки разів ми вибираємо швидше земну користь замість благодаті Божої? Як часто міняємо вічне й Боже на швидкоминаюче й земне!
“Навчи мене відмовлятися від усього, що віддаляє мене від Тебе”.
Зупинка одинадцята: Ісус прибитий до Хреста
Довга дорога з важким хрестом на зранених плечах нарешті завершилась. Біля полудня підвели Ісуса Христа на гору Голгофу. І знову – смирення і покора. Ісус мовчки простягає руки й ноги на хрест. Грубі і жорсткі цвяхи пробивають наскрізь, свіжа й тепла кров скроплює сухе й гостре каміння гори Голгофи.
Ісуса розіп’яли між двома розбійниками. Над головою Його прибили табличку з написом: “Ісус Назарянин, Цар Юдейський”. Весь час Христос молився за Своїх ворогів: “Отче, прости їм: вони не відають, що творять!”.На той час хрест був найганебнішим знаряддям кари за тяжкі злочини. Всі навкруги стояли і дивилися на цю зневагу та глумління. Ніякого жалю, співчуття чи розкаяння. Як так, що Той, Котрий рятував і спасав інших, не може спасти Себе? Якщо Христос, Цар Ізраїлю, зійде з хреста, тоді і ми в Нього увіруємо.
І лише один із п’яти розіп’ятих розбійників звернувся до Ісуса з молитвою і проханням про своє заступництво. На що Ісус Христос йому відповів: “Сьогодні будеш в раю зі Мною!”
З терпінням і спокоєм маємо сприймати всі виклики, які випадають у житті. І ніколи не пізно принести розкаяння в здійснених гріхах, як це зробив розбійник.
“Дай мені силу прийняти Твою волю, навіть коли вона важка”.
Зупинка дванадцята: Ісус вмирає на Хресті
Коли на хресті розпинали Ісуса, був білий день і яскраво світило сонце. Але раптом сонце перестало світити, настала така темрява, що було видно зірки на небі. Страшні муки й біль роздирали тіло Ісуса. Нестерпний жар і спрага відбирали свідомість. Коли в маренні Ісус промовив “Прагну”, один з воїнів, намочивши губку в оцет і начепив її на довгу палицю і підніс до вуст Його. Коли Ісус Христос спробував оцту, то сталося страшне: завіса церковна роздерлася на двоє од низу і до верху, і земля затрусилася, і скелі порозпадалися, і гроби повідкривались, і багато тіл померлих воскресло. В цю мить Ісус промовив: “Звершилось! Отче, в руки Твої віддаю Дух Мій”. І, опустивши голову, помер на хресті. Помер за людство, за те, щоб ми жили… Тоді всі, хто спостерігав катування і страту Ісуса Христа, розкаялися і плакали за те, що скоїли таке. З тих пір ганебне знаряддя страти – хрест – став в очах християн символом перемоги над смертю і пеклом, знаком Божого милосердя.
“Ісусе, навчи мене вірити, що Твоя любов сильніша за смерть”.
Зупинка тринадцята: Ісус знятий з Хреста
В п’ятницю, пізно ввечері, до Пілата прийшов один із таємних учнів Ісуса Христа, член синедріону Йосиф Арифамейський. Він просив дозволу зняти Тіло Ісуса з Хреста і поховати Його. Пілат дозволив. І тоді Йосиф купив плащаницю (погребальне полотно) і вирушив на Голгофу. Там разом з іще одним таємним учнем Ісуса, котрий приніс з собою мазь зі смирни і алою (смирна, або мирра – пахуча смола бальзамового дерева, алой – пахуча есенція (витяжка) з індійського алойного дерева) зняли Ісуса з Хреста, намастили Його пахощами.
Коли Ісус був живий, то допомагав усім: лікував хворих, годував голодних, рятував в різних небезпеках, втішав засмучених і скорботних. Для самого Себе не потребував нічого, бо Він був Сином Божим, Його силою і життям. Він і життя Своє віддав людям і зараз приходить до них під виглядом Святого Причастя: “Я – хліб живий, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Коли хтось цей хліб їсиме, житиме повіки”.
“Допоможи мені з довірою віддати Тобі все, що є в моєму житті”.
Зупинка чотирнадцята: Тіло Ісуса вкладають до гробу
Багатостраждальне Тіло Ісуса зняли з Хреста, намастили пахощами, обв’язали полотном і поклали у новій гробниці, приваливши вхід в печеру великим каменем. Все це спостерігала й Марія, Мати Ісусова, та Марія – Магдалина. Що коїлось в душі Матері, яка на власні очі бачила спочатку підлу зраду Свого Сина, потім – знущання й побої, котрі наносили всі навколо Ісусові, а наостанок – смерть Своєї Дитини. Але вона сама своїми руками допомагає вкладати до гробу Святе Тіло Ісуса Христа і прощається з Ним. І всім навколо здається, що це вже все, кінець, похорон. Що це кінець історії Ісуса Христа, його життя та вчення. Але Він Сам казав ще за життя: “Я – воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!”
“Навчи мене чекати Воскресіння і вірити в Твою перемогу”.
