Поселення бере свій початок з часів Яна Замойського, який наприкінці XVI століття володів шаргородськими землями і заснував на березі річки Лозової «завод» з виробництва калійних добрив. Поташ — це лужна речовина, вуглекислий калій, який використовується для виготовлення скла, мила, барвників, ліків. Його основною сировиною є деревний попіл. Майстри спочатку збудували дамби, ставки, криницю. Поруч збудували кілька буд для робітників і «фабрику», яка близько 1600 року почала виробляти поташ. Пройшли десятиліття. Біля Буд люди продовжували облаштовувати свої оселі. Так виникло невеличке поселення Будне. 

З ІІ половини ХІХ століття село Будне відноситься до Сербянської волості, хоча знаходиться поблизу Шаргорода. На той час цими землями володіли князі Любомирські, Сосновські. З 1850 року село належало лікарю Казимиру Добровольському, який передав його своєму онуку Главацькому Р.О., також лікарю, який розбудував свій маєток. А в 1910 році збудував палац, який зберігся до наших днів як пам’ятка архітектури. Основне заняття населення — землеробство. А також допоміжні промисли: ковальство, столярство, шевство тощо. Розвинені садівництво, тваринництво, будівництво. Перша школа в селі відкрилася в 1865 році як парафіяльна. Перша церква в Будному була побудована в 1771 році і названа на честь святого великомученика Димитрія. У 1868 році селяни купили в Плебанівці стару дерев’яну церкву і побудували її собі, але вона згоріла в 1876 році. Нинішня церква збудована й освячена у 1882 році. 

У панському маєтку розташовується будинок-інтернат. З 1929 по 1934 рік тут був заснований сільськогосподарський технікум. У 1991 році було побудовано нову загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, де навчається близько 60 учнів. Деякий час в селі працював колгоспний цегельний завод. За часів незалежності село газифіковано силами самого населення.