Точної дати створення прилеглої до Шаргорода Гибалівки немає. Відомий французький картограф і інженер Г. Боплан у 1640 році склав карту Поділля, на якій також немає ні Гибалівки, ні Дерев’янок, ні інших населених пунктів. Цьому є лише два можливі пояснення: цих поселень у XV-XVI століттях ще не існувало, або вони були просто передмістям Шаргорода. Адже люди, які називали свої поселення слободами, завжди селилися під стінами фортець.
Перші історичні згадки про Гибалівку, як самостійне поселення відносяться до кінця XVI — початку XVII століття, коли в нашому краї панували поляки. За цей час багатo архівних документів пoтрапилo до польських архівів. Село розташоване на березі річки Мурашки. Продовження Гибалівки – село Дерев’янки, яке також розташоване вздовж лівого берега річки. До складу колишньої Гибалівської сільської ради входили: Коропівня, Мишівське, Коропівня, Боровське, Сурогатка, Причепилівка, Лукашівка та Роля.
Серед жителів села здавна ходять легенди про походження назви села. У давні часи на наших теренах лютувала епідемія чуми, від якої померло багато людей. В кінці села з’явилася велика братська могила. На тому місці, в районі сучасної Причепилівки, стоїть монументальний кам’яний хрест, де видніються ледь помітні могили. Це місце так і називають – Могилки. Поширена думка, що село і отримало назву через велику кількість смертей.
Cелом володіли польські магнати Конецпольські,Замойські, Сангушки, Любомирські, а наприкінці ХІХ століття став власністю Юлії Браницької (з родини Потоцьких), яка володіла на той час Шаргородом.
Письмова згадка про існування Гибалівської церкви датується 1762 роком, коли князь Любомирський дозволив священику Іоану Погорлецькому користуватися церковною землею, яка нараховувала близько 58 десятин і господарств. Точну дату побудови цієї церкви встановити неможливо. Відомо, що вона була побудована з каменю і освячена в ХVІІІ столітті в пам’ять про великомученика Георгія. У 1861 році при церкві відкрилася перша парафіяльна школа. Така ж школа відкрилася в 1862 році в Дерев’янках. Гибалівська церква проіснувала до 1932 року її закрили та знесли. Також у 1930-х роках, у радянський період, село потерпало від колективізації, розкуркулення, голоду та репресій. Тільки за 1932—1933 роки в селі від голоду померло понад 500 чоловік.
Під час Великої Вітчизняної війни на фронт було мобілізовано 570 чоловік, з них 210 загинуло. Станом на сьогодні Гибалівка об’єднує в собі 8 населених пунктів: Гибалівка, Мишівське, Борівське, Кропивня, Дерев’янки, Сурогатка, Лукашівка, Роля. Є в селі заклад загальної середньої освіти І -ІІІ ступенів, заклад дошкільної освіти, медпункт, бібліотека.
