Існує кілька різних версій історії походження села, але всі вони сходяться на тому, що своєю появою воно завдячує заснуванню міста Шаргород. Біля Шаргорода виникали приміські селища Слобода, Гибалівка, Маслівка, Шостаківка. Згодом, з утворенням Шаргорода, ці поселення не тільки давали робочу силу для інтенсивного будівництва шаргородських будівель, а й годували мешканців міста продуктами сільського господарства.
Коли і як утворилася Шаргородська Слобода?
В одному з розділів книги «Опис України» Гійом Боплан пише: «Слободами називались нові поселення, мешканці яких зовсім звільнялись від виконання феодальних повинностей. Створення тієї чи іншої Слободи публічно розголошувалось на торгах і ярмарках, часом декларувалось на спеціальних стовпах, поставлених на людних роздоріжжях, на місцях майбутніх поселень та інше».
З вищесказаного можна зробити висновок і частково відповісти на питання, що заснування Шаргорода і його прилеглих поселень ми завдячуємо Замойському. Якщо точна дата Шагророда більш-менш відома 1585 рік, то рік поселення Слободи – невідомий.
Родина Замойських мала землі Слободи і Шаргородщину до 1648 – 1654 року до подій Визвольної війни. Після Замойських землі перейшли у власність родини Конєцпольських, після 1715 року Шаргородські землі перейшли до родини Валевських, а згодом були продані Станіславу Любомирському, у 1776 році нащадки Любомирських програв у карти Шаргород і Слободу воєначальнику Сосновському. Землі навколо Шаргорода і сам Шаргород були повернуті Любомирським як придане, оскільки дочка воєначальника вийшла заміж за князя Любомирського.
У 1850 році наші землі перейшли у власність російського князя Романа Сангушка: з ХІХ-го до початку ХХ-го століття Слободою і Шаргородом володіла дочка Сангушка, яка вийшла заміж за Владислава Браницького, а його майно перейшло до його дочки Юлії Браницької.
За часів правління Любомирських у Слободі було збудовано церкву. Село було розділене на дві частини дорогою, що вела з Шаргорода до Бару. Тому для зручності в Слободі збудували дві церкви.
Кам’яний стовп, побудований турками в 1670-х роках, є важливими пам’ятками старовини і досі залишаються в нижній частині села.
ХХ століття принесло селянам багато бід і випробувань. Російсько-японська війна 1905-1907 років. Перша світова та Громадянська війни, в яких брали участь слобідчани, також зачепили село.
Події 1917 року принесли в село демобілізовані солдати. У Росії було повалено царизм, і власники земельних ділянок та маєтків у Слободі покинули село. Було зруйновано два маєтки, один з яких належав Юлії Враницькій і знаходився там, де зараз стоїть фермерське господарство “Врожайне” Анатолія Дідика (колишній комбікормовий завод), а інший – пана Соколовського, що знаходився в Романівці, за межами села.
Місцева влада часто змінювалася. Радянська влада була встановлена в листопаді 1920 року. У селах були організовані комітети незаможних селян.
3 У 1923 році в селах почали організовувати товариства спільного обробітку землі (ТСОЗ3). Ці товариства були першими прототипами майбутніх колгоспів: у 1929 році в селі Слобода було створено перший колгосп “Незаможник”. Колективізація в цьому селі проходила надзвичайно важко. Заможні селяни не хотіли віддавати своє майно та худобу до колгоспу. Влада всіляко тероризувала їх, виселяла з домівок, руйнувала їхні будинки або віддавала колгоспам. Інших віддавали під суд і висилали до новозбудованого Радянського Союзу.
Однак такі заходи не завжди допомагали. Тому влада організовувала штучний голод. За свідченнями людей похилого віку в селі Слобода Шародська, у 1932-1933 роках від голоду померло понад 500 осіб.
Сільські кадри, які очолювали ревкоми, комнезами, сільради та колгоспи, походили з бідних родин і часто були неписьменними та неосвіченими. З таких людей кувалися майбутні радянські кадри, яким влада давала печатки, кабінети, а іноді й гвинтівки. Саме вони керували селами.
У 30-х роках минулого століття жителі Слободи-Шаргородської зазнали безневинних репресій. Так, з 1930 року громадян розкуркулювали і виганяли з села.
Погрозами, знущаннями та репресіями влада утримувала владу в селі до 1937 року. Сталінська репресивна машина працювала на повну потужність. Після смерті Сталіна всі репресовані за часів Брежнєва були реабілітовані за відсутністю провини… Вони не повернулися на батьківщину. Їхня доля була однаковою. Розстріл або тюрма, і вони там померли.
Щодо освіти в Слободі-Шаргородській відомо, що перша школа була відкрита в 1861 році при Троїцькій парафії і називалася церковно-парафіяльною; з 1895 року вона стала школою грамоти; в 1914 році в селі, де зараз стоїть нова церква, була побудована земська школа; в 1920 році в Слободі-Шаргородській в селі відкрито чотирирічну трудову школу, яка згодом стала семирічною, перший випуск семикласників відбувся в 1935 році. Сьогодні загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів розміщена в новозбудованому приміщенні і налічує 300 учнів з 25 класами.
Під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років 219 з 600 мобілізованих на фронт стали жителями Слободи і назавжди залишилися на полі бою. На їхню честь у селі встановлено меморіал.
