Село Вінож, загублене серед зелених пагорбів Вінниччини, приховує справжній архітектурний скарб — садибу Колосовських. Сьогодні вона руйнується просто на очах, але колись тут вирувало культурне життя, збиралася інтелігенція, а стіни дихали музикою і літературою. Чому ми не маємо права забути про це місце — читайте далі.
Колись тут творили історію
Садиба з’явилася ще в першій половині XIX століття й належала відомим родам. Спочатку — польським Джєржкам, які активно розвивали село, будували, навчали, підтримували місцеву спільноту.
Пізніше маєток перейшов до родини Бенкевичів, яка не лише оновила будівлю, а й заклала мальовничий парк. Вони підтримували школу, церкву — все, щоб село жило.
Та справжнє культурне відродження розпочалося, коли садиба потрапила в руки Колосовських. Освічена й прогресивна Білім-Колосовська перетворила палац на осередок духовності. Тут проходили літературні вечори, читалися вірші, обговорювалися ідеї змін. Це був не просто будинок — це була місія.
Архітектура, що досі вражає
Головна будівля — одноповерховий палац у стилі провінційного класицизму. Його фасад прикрашають чотири римські колони, що досі підносяться над зарослою територією. Навколо — залишки колись розкішного парку: ялини, фруктові дерева, елементи декоративного озеленення.
Навіть у руїнах садиба виглядає велично. Це не просто стара будівля — це мовчазний свідок епохи, яка вже пішла, але залишила по собі глибокий слід.
Стан сьогодні: між небуттям і надією
На жаль, зараз садиба Колосовських — це лише тінь минулого. Дах тече, стіни тріскаються, всередині — лише уламки колишньої краси. Хоч об’єкт і внесено до реєстру пам’яток місцевого значення, реальної охорони чи фінансування він не має.
Місцеві жителі неодноразово зверталися до влади з проханням врятувати історичну спадщину. Але роки минають, а садиба продовжує руйнуватись.
Відеоогляд
Щоб краще відчути атмосферу цієї унікальної пам’ятки, запрошуємо переглянути відеоогляд садиби Колосовських. У ньому — зйомки фасаду, інтер’єру, старого парку, а також коментарі про історію та архітектуру.
Чому це важливо?
Бо це не просто будівля. Це пам’ять про людей, які творили культуру, про жінку, яка змінювала село через освіту, про покоління, які вірили в силу знань і добра. Ми не маємо права дозволити цьому зникнути.
Що можна зробити вже зараз?
- Поширити інформацію. Навіть один пост у соцмережах — це вже крок.
- Долучитися до ініціатив громад. Якщо живете поруч — приєднуйтесь до обговорень і звернень.
- Якщо маєте змогу — підтримайте фінансово реставраційні ініціативи, коли вони з’являться.
Садиба Колосовських — це не просто забутий маєток на карті Вінниччини. Це — частина нашої культури, нашого коріння. І ми можемо або втратити її остаточно, або дати їй нове життя. Обираємо ми.