Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так нам дано від Бога!
А чи знаєте ви, звідки пісня взялася на Україні? Ось послухайте легенду.
Якось Господь вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу. Німці – дисципліну і порядок. Поляки отримали здатність до торгівлі. Італійці – хист до музики.
Обдарувавши всіх, підвівся Господь зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчинку у вишиванці, а на голові у неї був вінок із червоної калини.
Хто ти? – запитав Господь.
Я – Україна! – відповіла дівчина.
Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же тобі допомогти?
Подумавши він сказав:
Є у мене неоціненний дарунок, який прославить тебе на цілий світ. Це – пісня.
Взяла дівчина той дар, притисла до серця і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Я – Україна! – відповіла дівчина.
Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же тобі допомогти?
Подумавши він сказав:
Є у мене неоціненний дарунок, який прославить тебе на цілий світ. Це – пісня.
Взяла дівчина той дар, притисла до серця і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Споконвіку символом плебанівчан є дім, поле і храм. Але їхньою душею була і залишається пісня – диво дивне. Вона підтримувала людей і в радості, і в горі, зігрівала їм серця, проганяла всі турботи.
У пам’яті старих людей закарбувався спогад про те, як в теплі пори року «все село співало» , грали «музики», голоси співучих гуртів лунали з різних його частин, і кожен куток намагався переспівати інший. А сільські парубки часто зчиняли бійки через те , що не могли домовитися, хто краще співає – дівчата з Стомашівки чи зі Ставків.
Взимку пісні прив’язані були до звичаїв колядування. Колядники, які обходили хати, бажали людям здоров’я і щасливого нового року. А потім наставав час для щедрівок. Лунали на все село щедрівки «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Щедрик, щедрик щедрівочка», «Чи є чи нема пан господар дома?», «Ой сивая тая зозуленька». І донині люблять в селі колядувати і щедрувати.
Різдвяні вистави про Ісуса Христа називалися «Вертеп», «Пастушки», а новорічні – «Коза», «Меланка».
В колядках та щедрівках часто співається про ластівку, сонечко, зозулю, весну. Ніякого дива тут немає. Просто дуже-дуже давно наші прадіди святкували Новий рік не в січні, а в березні, коли природа прокидалася від зимової сплячки.
Різдвяні вистави про Ісуса Христа називалися «Вертеп», «Пастушки», а новорічні – «Коза», «Меланка».
В колядках та щедрівках часто співається про ластівку, сонечко, зозулю, весну. Ніякого дива тут немає. Просто дуже-дуже давно наші прадіди святкували Новий рік не в січні, а в березні, коли природа прокидалася від зимової сплячки.
А навесні на свято Воскресіння Господнього (Пасхи) дівчата співали веснянок, водили хороводи, в яких поєднувалися гармонійно пісня, танок і дотепний діалог.
З найдавніших веснянок відомі нині «Подоляночка», «Весна красна», «Кривий танець», «Голубка».
На Зелені свята в селі «водили куста». Ще й досі зберігся звичай – прикрашати подвір’я та ворота кленовим листям. Дівчата співали пісень, заходили до хати, подібно до колядників, і отримували за пісні дарунок.
Популярним було і залишається тепер на селі проведення свята Івана Купала. Дівчата і хлопці збираються біля криниць, копанок чи ставка, ставлять із верби гільце, прикрашають його. Дівчата співають: «Ой на Івана Купайлиці чомусь наші хлопці недбайливці…». А тим часом хлопці, які завчасно запаслися водою у відрах, глечиках, по закінченню пісні обливають гільце і дівчат водою. А після заходу сонця розпочинаються справжні ігрища. Хлопці палять вогнища і стрибають через них. Дівчата водять хороводи, плетуть вінки і пускають їх на воду. Найбільш сміливіші йдуть шукати цвіт папороті Таке свято завжди приносить радість і залишає гарний спомин про обряд.
Святкування закінчення жнив, закінчення збирання врожаю – це давня традиція наших прадідів. Дівчата дарують господарям сніп і вінок із колосків, прикрашений калиною. Потім співають «Ой на горі тай женці жнуть», «Вийшли в поле косарі», «Зеленеє жито, зелене». В цих піснях – подяка ниві за щедрий урожай, величання господарів за їх працю.
Осінь-пора весіль, які в Плебанівці були і є завжди вражаючими та колоритними. Ще від своїх бабусь та прабабусь жінки та дівчата чули обрядові ліричні пісні, порядок певних дійств і ритуальні обряди, яких мали дотримуватися на весіллі.
У суботу, перед весіллям, наречена запрошує своїх подружок на вечір до вінка. Дівчата готують вінок нареченій і співають:
Я в перший раз,
Я в Божий час,
Благослови, Боже,
І отець, і мати
Своєму дитяті
Віночок зачинати…
У суботу, перед весіллям, наречена запрошує своїх подружок на вечір до вінка. Дівчата готують вінок нареченій і співають:
Я в перший раз,
Я в Божий час,
Благослови, Боже,
І отець, і мати
Своєму дитяті
Віночок зачинати…
Завершувався дівич-вечір спільними танцями, піснями та розвагами
А в неділю обрядові пісні звучать під час отримання благословення батьків, вінчання, обміну обручками, обсипання молодих зерном і дрібними грішми, першого танцю молодих.
Довгоочікуванним для молоді є момент, коли старший дружба розтанцьовує гільце. Хто з дівчат зірве найбільшу квітку, той скоро вийде заміж. «Ой лопнув обруч коло діжечки…» – це пісня кликала молодь до веселого танцю.
А в неділю обрядові пісні звучать під час отримання благословення батьків, вінчання, обміну обручками, обсипання молодих зерном і дрібними грішми, першого танцю молодих.
Довгоочікуванним для молоді є момент, коли старший дружба розтанцьовує гільце. Хто з дівчат зірве найбільшу квітку, той скоро вийде заміж. «Ой лопнув обруч коло діжечки…» – це пісня кликала молодь до веселого танцю.
Коровай, як необмінний атрибут плебанівського весілля, присутній завжди на столі. Коли дружби виносять на підносі коровай, то свашки співають спеціальну приспівку. Дружба говорить приблизно такий текст:»Десь тут має бути вуйко(дядько) з Києва з родиною. Просимо на той дар, що Бог дав.» Музиканти виконують щось пафосне.
Під час знімання фати свашки виконують пісню «Горіла сосна». А потім молода кидає вельон (сучасний букет) навмання дівчатам.
Вважається, що хто з дівчат його зловить, той найближчим часом вийде заміж.
А в понеділок відбуваються маскарадні звичаї(«дурна молода», «цигани»), які супроводжують «сороміцькі пісні».
Вважається, що хто з дівчат його зловить, той найближчим часом вийде заміж.
А в понеділок відбуваються маскарадні звичаї(«дурна молода», «цигани»), які супроводжують «сороміцькі пісні».
Такий «сценарій» традиційного народного весілля в основних рисах зберігся й дотепер в нашому селі.
