Після Різдва і зустрічі Нового року зимовий цикл на Поділлі ще триває. Між колядами й Водохрещем стоїть пара свят — Маланка (Щедрий вечір) і Василь. Увечері хлопці перебираються, водять козу, щедрують під вікнами; зранку сіють зерно по хаті. Нижче — як це описують краєзнавці Вінниччини й Хмельниччини, і що змінилось у датах після календарної реформи.
Коли святкують: дві дати в одній пам’яті
За старим церковним календарем день святої Меланії припадав на 13 січня, а день святого Василія — на 14-те. Саме ці числа в народі довго жили як «Маланка» і «старий Новий рік». Вінницький обласний краєзнавчий музей у матеріалі до виставки «На Маланки та Василя» фіксує логіку пари: Меланія завершує рік, Василь його відкриває. У фольклорі вони стали стійкою парою Маланка–Василь.
Після переходу частини українських церков на нове літочислення Щедрий вечір і Маланку багато хто відзначає вже 31 грудня, а Василя — 1 січня. Етнографиня Ніна Главацька (Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогові) пояснює: щедрівки й обходи ряджених пересунулися напередодні цивільного Нового року, а в родинній пам’яті часто лишаються й «старі» 13–14 січня. На Шаргородщині орієнтуйтеся на практику громади й храму: хтось тримає народну дату, хтось — офіційний церковний календар. Суть обряду від цього не змінюється.
Хто такі маланкарі на Поділлі
На Поділлі центральними фігурами гурту були Маланка і коза. Так описує подольську практику хмельницька етнографиня й фольклористка Ірина Телюх: до цієї пари з часом долучалися цигани, лікарі, вояки, козаки — склад варіювався від села до села. У Красилівському й Білогірському районах, за її словами, окремо розвинувся розлогий обряд кози; загалом же коза рідко витісняла Маланку з першого плану.
Роль Маланки традиційно виконував парубок у жіночому вбранні. Краєзнавчий огляд звичаїв Вінниччини (ivinnychanyn.com) фіксує той самий малюнок: перед днем Василя один із хлопців переодягався Меланкою, інші — у звірів і маски, і ватага йшла щедрувати. Це театралізований обхід із жартами, піснями й легким бешкетом, якого господарі чекали саме цієї ночі.
Телюх додає важливий соціальний штрих Поділля: гурти ходили передусім до хат, де жили незаміжні дівчата. Дівчина мала прийняти гостей; якщо Маланку не пускали, з нею могли не спілкуватися цілий рік, глузувати й не брати до танцю. Тому двері зазвичай відчиняли. За її словами, у окремих селах гурт міг зібрати кілька десятків учасників — інколи дуже великий склад; це свідчення етнографині, а не уніфікована норма всього Поділля.
Як виглядає ніч: щедрівки, «збитки» і коза
Після заходу сонця ватага з’являється під вікном або в сінях. Співають щедрівки — новорічні пісні про Маланку, бажають урожаю й достатку, віншують господарів і окремо дівчат. У хаті розігрують сценки: Маланка «господарює», коза танцює, «некрасиві» персонажі смішать і «завдають збитків» — перевертають дрібниці, жартують, поки «красиві» співають і танцюють. Господарі частують і обдаровують.
Водіння кози — окремий шар того самого циклу. На Вінниччині парубок у вивернутому кожусі тримав опудало кози з рухомою щелепою й танцював танець, у якому коза «помирає» й «воскресає» — символ кругооберту року (опис ivinnychanyn.com). Главацька розгортає той самий сюжет ширше для української традиції: Козу «підстрелюють», потім «лікують» Баба, Дід, Лисиця чи Лікар — і життя повертається. Де коза ходить, там жито родить: аграрна магія вбрана в гумористичну виставу.
Василь зранку: посівання
Ранок Василя — інша тональність. Хлопці-посівальники з торбинками чи рукавицями зерна заходять у хату й сіють жито чи пшеницю з примовками на кшталт «Сію, сію, посіваю, з Новим роком поздоровляю» або «Сійся, родися, жито-пшениця, на Новий рік, на Василя» (запис звичаїв Вінниччини). Відмовляти посівальникам не годилося — «добро з хати не виганяли». Іноді зерно починали розкидати ще з вечора Маланки: Маланка «посівала» оселю перед ранковим обходом (Главацька).
На Вінниччині також згадують «полазного» коня — прикрашеного квітами, якого заводили в хату як першого щасливого гостя року. Це рідший, але задокументований локальний штрих того ж ранку.
Жива традиція на Східному Поділлі: Червона Гребля
Щоб не звести Поділля до загальних формул, варто назвати конкретний осередок, який фіксує Вінницький краєзнавчий музей разом із НПП «Кармелюкове Поділля»: село Червона Гребля (кол. Попова Гребля) Чечельницького району. Тут маланковий гурт будується як «циганська сім’я» — старий, стара й «синки», а окремо обирають Маланку — миловидного хлопця 13–14 років без маски, з рум’янцем, кужелем і веретеном. «Цигани» у вивернутих кожухах, з хутряними масками, горбом із соломи й «файдою» (батогом) обходять село, співають, віншують, а вдень збирають усе село на ритуальні змагання двох вуличних гуртів. Щедрують не лише парубки — і одружені чоловіки. Музей підкреслює: обряд акумулював календарну, шлюбну й ініціальну звичаєвість — посвячення підлітків у дорослість через роль і маску.
Це живий осередок Вінниччини, де маланкова традиція дожила до наших днів у розгорнутій формі. Для Шаргородщини варто питати старших у своєму селі: хто водив Маланку, чи ходили до дівчат, чи сіють іще зерно на Василя.
Коротко: дата, двері, стіл
Коли. За народною пам’яттю часто 13–14 січня (Меланія–Василь за старим календарем); після реформи літочислення багато громад переносять Щедрий вечір і Маланку на 31 грудня, а Василя — на 1 січня. Дивіться практику свого храму й родини.
Кого пускати. Маланкарів увечері й посівальників зранку. На Поділлі обхід історично часто цілив у хати, де жили незаміжні дівчата (за свідченням Ірини Телюх).
Що на стіл. Щедрий вечір багатший за Святвечір: після посту з’являються м’ясні страви. Фольклорні шари про жертву свині чи ворожіння — не обов’язковий церковний звичай. Практичніше: накрити стіл, прийняти гурт і зранку не сваритися за зерно на підлозі.
Дітям зручно пояснити ланцюжок зимових свят так: Різдво — коляда й кутя; Новий рік — цивільна зустріч року; Маланка–Василь — щедрівка, маски й посівання; Водохреща — вода й завершення циклу.
Інші матеріали рубрики — у розділі «Свята».
Джерела
- Вінницький обласний краєзнавчий музей. «На Маланки та Василя: традиції святкування на Поділлі». museum.vinnytsia.ua
- Ірина Телюх / khmelnychanka.info. «Як святкували Маланку на Поділлі» (05.02.2024). khmelnychanka.info
- ivinnychanyn.com. «Традиції та звичаї Вінниччини: осінь та зима». ivinnychanyn.com
- Ніна Главацька / fakty.ua. Інтерв’ю про Василя, Маланку, посівальників і водіння Кози. fakty.ua
